Досвід роботи

НАУКОВО-МЕТОДИЧНА ТЕМА:

 Інтегрований підхід як сучасна форма навчального процесу при вивченні української мови та літератури (завантажити)

Інтегроване навчання в процесі вивчення української мови та літератури

В останні роки намітилася тенденція до використання в навчанні різних предметів, у тому числі української мови й літератури, нового типу уроку, який названо інтегрованим (від лат. integer – повний, цілісний), тобто, органічне поєднання в уроці відомостей інших навчальних предметів навколо однієї теми, що сприяє інформаційному збагаченню сприймання, мислення і почуттів учнів за рахунок залучення цікавого матеріалу, що також дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань.

Ідея інтегрованого навчання нині надзвичайно актуальна, оскільки з її успішною методичною реалізацією передбачається досягнення мети якісної освіти, тобто освіти конкурентоздатної, спроможної забезпечити кожній людині самостійно досягти тієї чи іншої життєвої цілі, творчо самостверджуватися в різних соціальних сферах.

Інтеграція – важлива умова сучасної науки й розвитку цивілізації в цілому. Адже нинішня стадія наукового мислення дедалі більше характеризується прагненням розглядати не окремі ізольовані об'єкти, явища життя, а їх більш чи менш широкі єдності. Інтеграція, як вимога об'єднання в ціле певних частин чи елементів, вважається необхідним дидактичним засобом, за допомогою якого можливо створити в учнів цілісну картину світу.

Ефективним засобом формування інтегративних умінь і навичок є різноманітні міжпредметні зв'язки (з історією, етикою, математикою, літературою, географією, риторикою, живописом, музикою тощо), що являють собою короткі принагідні вкраплення в урок відомостей питань з матеріалу інших предметів, які сприяють глибшому сприйманню та осмисленню виучуваного поняття або явища. Йдеться, зокрема, про вживання діалектизмів, застарілих слів у художніх творах, написання великої літери у власних назвах (географія, історія), використання прикметників для точного опису людей, предметів, явищ та подій (література, історія, образотворче мистецтво). Багато важить опора на правильне вживання форм числівника під час читання й усного пояснення прикладів і задач з математики та у відповідях на уроках з інших предметів (історія, географія) тощо. Проте цей методичний прийом служить хоч і важливим, але допоміжним засобом, адже він лише певною мірою об'єднує знання школярів з різних предметів. Упроваджуючи інтеграційні підходи, кожний учитель формує в учнів насамперед знання зі свого предмета, а не про світ у цілому. Тому в навчальній практиці, зокрема у вивченні української мови та літератури, необхідно ширше впроваджувати інтегроване навчання.

Через інтеграцію здійснюється особистісно зорієнтований підхід до навчання, тому учень сам у змозі обирати "опорні" знання з різних предметів з максимальною орієнтацією на суб'єктивний досвід, що склався в нього під впливом як попереднього навчання, так і більш широкої взаємодії з навколишньою дійсністю.

Саме інтеграція словесної творчості з різними видами діяльності дає можливість сформувати в учня здатність сприймати предмети та явища довкілля різнобічно, емоційно й водночас системно.

Організація спостережень у процесі гри, спілкування з довкіллям, ознайомлення з музичним, живописним чи літературним твором є істотною проблемою в методиці інтегрованого уроку.

Застосування інтегративного підходу на уроках української мови позитивно позначається на результативності формування в школярів мовленнєвих навичок. Вони характеризуватимуться вищою системністю, набуватимуть узагальненості, комплексності, усвідомленості.

Основними методичними принципами, які забезпечують інтеграцію завдань з мови вважаються такі:

• постійний взаємозв'язок теоретичних відомостей (знань) з їх застосуванням; мовні знання в системі опанування мови є не самоціллю, а важливим засобом формування, вираження і удосконалення думки;
• активний характер навчання: опанування мови має стати активним процесом, який забезпечить органічне поєднання всіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності – слухання, аудіювання, читання й письмо;
• мовні знання, мовленнєві уміння й навички слід розглядати як умову й компонент розвивального навчання.

Для інтегрованих занять доцільно використовувати спарені уроки. Оскільки програмою передбачена певна кількість усних та письмових уроків розвитку зв'язного мовлення, можна з'єднати їх в інтегрованому занятті, бо на кожному з них задіюємо всі види мовленнєвої діяльності: учні переказують тексти різних стилів та типів мовлення, створюють усні та письмові висловлювання (твір-розповідь, твір-опис, твір-роздум, діалог, словесне малювання).

Наприклад, урок з розвитку зв'язного мовлення з теми "Письмовий відгук про твір мистецтва" може мати таке завдання:

Прочитати надрукований у журналі відгук. У його тексті вказати зачин, опис та підсумок-оцінку. Наскільки чітке уявлення про мистецький твір залишає цей відгук у читача? Охарактеризувати тон відгуку.

Таким Шевченка ми не бачили. Не знаю, як вам, а мені не доводилось бачити у творах мистецтва такого Шевченка, як на картині "В казематі" Андрія Антонюка. Смішний, навіть чудний дідусь – і разом з тим близький, людяний, не відсторонений. Шевченко на цій картині – стражденна людина, яка поневіряється і муки свої виливає на папері.

М'яке світло вихоплює пронизливий погляд Шевченкових очей. У них я відчуваю розпачливу беззахисність і душевний біль. За глибиною психологізму це один з найсильніших портретів Кобзаря, який мені довелось бачити.

Картину написано темними, навіть тьмяними фарбами. Враження таке, ніби із зображеного на полотні простору викачано повітря. Це посилює відчуття тяжкої здавленості, несвободи, приниженості й гіркоти.

Гілка калини, кобза на задньому плані – чи то видіння, чи то реальність... Ці традиційні алегорії наближують твір до народної картини.

(За Н. Васильченко)

У такому типі завдання відразу бачимо застосування інтегративного підходу (з живописом, літературою, частково з історією). Та й сама назва уроку вказує на зв'язок мови з мистецтвом. Таким чином, учні дізнаються про відомості з різних предметів одночасно.

Також можна навести фрагмент завдання на уроці узагальнення та систематизації вивченого матеріалу, де реалізується інтегративний підхід (з літературою, частково з музикою, народознавством). Прослухати висловлювання. Чому, на вашу думку, мова порівнюється з піснею? ... Мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною...

Бо ж наша мова – як чарівна пісня, що вміщає в собі і палку любов до Вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбні думи народнії, і ніжні запахи рідної землі. А пісня – це найдобірніша, найвиразніша мова (П. Тичина).

Виконання такого завдання спонукає школяра думати і робити власні висловлювання.

З метою активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках української літератури в міру необхідності використовую твори образотворчого мистецтва. Прагну подавати відомості про твори живопису на всіх етапах вивчення літератури в школі залежно від навчальної теми і дидактичних завдань.

Оскільки художня література є словесним самостійним видом мистецтва, то й твори живопису мають свою графічну специфіку зображення навколишнього життя. Вони також впливають на емоції учнів, доповнюють враження про певний літературний твір. Іншими словами, прагну поєднати живе слово вчителя-словесника з наочним образом, що відтворений на художньому полотні. Здебільшого це тематично близькі картини або просто ілюстрації художників до творів письменників, які вивчаються за спеціальною програмою.

На уроках літератури наголошую учням, що література і живопис часто типізують одні і ті ж явища, тематично споріднені. Так, вивчаючи твори Т.Г.Шевченка, демонструю ілюстрації відомого художника І. Їжакевича до творів письменника: "Якби ви знали паничі", "І виріс я на чужині", поеми "Сон". При з'ясуванні життєпису великого Кобзаря розповідаю про картини В. Касіяна "Т.Г. Шевченко", Г. Меліхова "Молодий Шевченко в художника К.П. Брюллова" та авторські шевченківські картини – "Автопортрет" (1841), "Хата батьків у селі Кирилівці", "Автопортрет" (1853). Намічаю систему завдань, як навчити дітей виділяти основні риси героя в літературному і живописному творах.

При з'ясуванні життя і творчості І.Я. Франка використовую ілюстрації Т.Копистинського до казки "Лис Микита", І. Їжакевича до оповідання "Грицева шкільна наука", В. Литвина і Г. Пустовіта до повісті "Захар Беркут", С. Адамовича до повісті "Борислав сміється".

Вдячний матеріал для естетичного виховання школярів становить малярська спадщина Т.Г. Шевченка і О.П. Довженка. При розгляді їх малюнків підкреслюю, як в одній особі гармонійно поєднались талант письменника і художника.

До творів живопису звертаюсь при формуванні в учнів теоретико-літературних понять. Так, наприклад, у старших класах, коли веду мову про стильові особливості романтизму і реалізму в літературі, то використовую для порівняння живописні полотна І. Рєпіна, Ф. Кричевського, К. Трутовського, В.Тропініна, К. Трохименка та ін.

Оригінально підходжу до вивчення життєвого та творчого шляху письменника. Щоб викликати в учнів інтерес до письменника, бажання читати його твори, я старанно готуюся до першого уроку теми, прагну подати дітям біографію так, щоб це був не набір дат у хронологічній послідовності, а жива, емоційна розповідь про людину з її пристрастями, звичками, своїми поглядами на життя. Часто такі уроки проводжу у формі лекції, але обов’язково з елементами бесіди, використовуючи суміжні види мистецтв, художнє та в ролях читання уривків з творів про життя митця слова.

         Сучасна методика спонукає якнайбільше приділяти уваги самостійності учнів в опрацюванні навчального матеріалу, а це, в свою чергу, сприяє формуванню розумової діяльності школярів. Тому в 9–11 класах часто застосовую інтегративний підхід (з інформатикою): пропоную самостійно підготувати біографію письменника і представити її у вигляді комп’ютерної презентації. Користуючись додатковою літературою, відшукати цікаві факти з його життя.

На уроках української літератури досить часто використовую інсценізацію для того, щоб зацікавити учнів не тільки біографією, а й творами письменника; на яких реалізується інтегративний підхід (з мовою, частково з музикою). Зокрема до уроку за п’єсою І. Котляревського «Наталка Полтавка» дев’ятикласники готують і ставлять уривок з цієї п’єси. Створюється проблемна ситуація: «Чи може пісня розкрити літературний образ?». Після інсценізації я пропоную учням дати відповідь на запитання:

1. Чи співпадає ліричний образ, який створила учениця, із образом Наталки, який створив І.Котляревський?
2. Що головна героїня хоче показати глядачам цією піснею?

Реалізується інтеграційний підхід при вивченні програмових творів (з мистецтвом) шляхом відвідування театрів м. Харкова, а саме спектаклів «Наталка Полтавка», «Сватання на Гончарівці», «Гроші» (за п’єсою Карпенка-Карого «Сто тисяч»), «Мина Мазайло», «Маруся Чурай» та інші. Перегляд спектаклів з подальшим обговоренням змушують учнів бути активними на уроці, висловлювати своє ставлення до почутого і побаченого. Таким чином відбувається виявлення та максимальний розвиток індивідуально значущих позитивних задатків кожного школяра, а також формується інтерес до пізнання, бажання та вміння навчатися, що дає можливість підростаючій особистості самовизначитися та самореалізуватися.

Далеко не всі учні мають зацікавлення до навчання як такого, бо з’являються нові технологічні аспекти, які відволікають учня від навчання. Телевізійні програми, мережа «Інтернет» тощо. Саме ці фактори змушують мене шукати нові, більш активні форми і методи навчання, зокрема, використання інформаційних технологій на уроках. Досвід переконує, що комп'ютер сприяє не тільки розвитку самостійності, творчих здібностей учнів, його застосування дозволяє змінити саму технологію надання знань, зробити урок більш наочним і цікавим. Комп'ютер забезпечує активізацію діяльності вчителя та учнів на уроці, сприяє здійсненню диференціації та індивідуалізації навчання, розвитку спеціальної або загальної обдарованості, формуванню знань, посилює міжпредметні зв'язки. Все це дає можливість покращити якість навчання.

Тому у своїй роботі надаю перевагу використанню інтеграційного підходу з інформатикою, зокрема мультимедійних супроводів, адже мультимедіа – це сучасна комп'ютерна інформаційна технологія, що дозволяє об'єднувати в одній комп'ютерній програмно-технічній системі текст, звук, відеозображення, графічне зображення та анімацію (мультиплікацію). Кожен із застосовуваних інформаційних компонентів має власні виражальні засоби та дидактичні можливості, що спрямовані на забезпечення оптимізації процесу навчання.

     Наприклад, під час вивчення життя і творчості І.П. Котляревського застосовую «Метод проектів». Використання проектного підходу пробуджує в учнів бажання оволодівати мистецтвом пізнання, прищеплює школярам навички самостійного оволодіння незнайомими комп'ютерними засобами. В цьому випадку проекти учні подають у вигляді презентацій, веб-сайтів, комп'ютерних газет тощо.

Вважаю, що систематичне використання комп'ютера на уроці, зокрема систем презентацій, сприяє підвищенню якісного рівня використання наочності на уроці; зростанню продуктивності уроку; реалізації інтеграції; логічному викладу навчального матеріалу, що значно підвищує рівень знань учнів; зміні ставлення школярів до комп'ютера: вони починають сприймати його як універсальний інструмент для роботи в будь-якій галузі людської діяльності. Використання комп'ютерних технологій та Інтернету є інноваційним для вивчення літератури, що дозволить стимулювати інтерес учнів до художніх творів, зекономити час для творчої співпраці вчителя та учнів. Практика підтверджує, що інформаційні технології дають можливість проведення навчальних занять із української літератури різних типів як за змістом, так і за формою, реалізуючи водночас пізнавальні, розвивальні та дослідницькі дидактичні функції використання комп'ютерних технологій.

         В позакласній роботі також намагаюся використовувати інтеграційні підходи (з народознавством, музикою, живописом, мистецтвом, історією тощо). Часто проводжу конкурси, вікторини, літературні кафе. Наприклад, для учнів 8-х класів пропоную «Конкурс знавців народних пісень та дум». За допомогою нього учні навчаються розуміти та глибоко відчувати зміст пісень та дум, поглиблюють свої знання про побут, традиції, звичаї та культуру рідного народу, розвивають музикальний слух, естетичний смак, артистичні здібності, вчаться поважати історію свого народу.

Але треба, звичайно, уникати одноманітності в побудові інтегрованих уроків, пов'язаних з опорою на той чи інший матеріал (наприклад літературний), інакше замість того, щоб привносити в навчання свіжий методичний струмінь, вони просто набриднуть учням і не дадуть очікуваного ефекту.

Особливого значення інтеграція набуває у процесі проблемного навчання. Інтегративний і проблемний підходи до організації навчального процесу стали розглядатися у взаємозв'язку. Об'єктами пізнавальної діяльності учнів стають питання суміжного характеру: загальні для ряду предметів ідеї, теорії, закони, факти, комплексні проблеми. Систематичне використання інтегративних підходів виробляє в учнів уміння критично осмислювати матеріал, що вивчається. Новий матеріал школярі порівнюють із тими знаннями, які їм відомі, зіставляють їх, аналізують, додають із відомого раніше, і ця активна розумова діяльність по узагальненню нового під впливом раніше відомого із суміжних дисциплін сприяє більш міцному засвоєнню програмного матеріалу.

Крім того, систематичне використання в навчальному процесі інтегративних підходів позитивно змінює діапазон застосування знань та умінь, сприяє формуванню в дітей широких пізнавальних інтересів. Таким чином, набуття школярами інтегрованих знань стало насущним завданням школи, не менш важливим, ніж засвоєння знань у галузі конкретних наук.